Новини

Будь завжди в курсі останніх новин кафедри режисури шоу!

ВРАЖАЮЧІ ІСТОРІЇ СТУДЕНТІВ. ТЕТЯНА ЦЕБАК

Всі українці кожного дня ведуть боротьбу на своєму фронті, а ми, як молоде покоління митців, продовжуємо боротися за культурне майбутнє нашої країни та давати надію українцям.

Героїня сьогоднішнього інтерв’ю демонструє на власному прикладі незламну силу натхнення та творчості. Її виставу вже встигли побачити глядачі більше ніж 4 міст України, а написана нею пісня – об’єднала всі мрії, переживання та думки українців. Студентка першого курсу групи РЕМС-41 – Тетяна Цебак.

 

Привіт, Таню! Нарешті ми побачились з тобою наживо, адже від початку війни ми ще ні разу не бачились. День нашої зустрічі дуже особливий тому, що сьогодні ви граєте свою виставу «Дерево страстей» у Дрогобичі.

- «Привіт, Аню) Я неймовірно рада, що сьогодні ти завітала на нашу виставу! Тому я з радістю готова відповідати на будь-які твої запитання».

Я знаю, що ця вистава була створена цілою командою. Як, у такий досить складний час, ти знайшла своїх однодумців, разом з якими ви створили вашу виставу?

- «Ми писали друзям і знайомим. В такий важкий час творчим людям досить складно сидіти просто склавши руки, тому всі кому ми пропонували – одразу погоджувалися».

Пропоную тобі познайомити наших читачів з вашою творчою командою, яка працювала над вашою виставу.

- «Тут все досить просто. В нашій команді, окрім мене, є ще три чарівних дівчинки: Руслана Котик, студентка 1 курсу групи ТА-21; Христина Шиян, студентка 2 курсу групи ТА-20; Ірина Панів, яка закінчила магістратуру в нашому університеті. Також з нами у команді був неймовірно талановитий  музикант Богдан Лимар, але він навчається у Львівському фаховому коледжі ім. Станіслава Людкевича. Ось така у нас маленька, але дуже творча команда».

Як до вас прийшла ідея створення перформативної вистави?

- «Від початку війни я хотіла створити щось творче і корисне для нашої країни, але було дуже страшно починати таку велику справу самостійно. Потім моя подруга Ірина Панів, яка була студенткою нашого ВНЗ, запропонувала зробити літературний вечір. Тоді, ми вже разом почали шукати учасників, підбирати команду і займатися сценарієм».

Що для вашої команди стало основним джерелом натхнення?

- «Насправді воно якось народжувалось саме по собі. Ми говорили один з одним про те, що нас бентежить. Ми писали про речі, які торкаються кожного з нас, тому натхнення з самого початку було з нами».

Як глядач, я точно можу сказати, що ваша вистава стала доторком до душі кожного глядача. Як ви обирали музичні композиції та літературні твори для вашої вистави?

- «За музичне оформлення, в основному, відповідала я. Всі музичні композиції підбирались на відчуттях. Також, звертали велику увагу на тексти пісень, якщо це були сучасні пісні. Ми знайшли дуже класного музиканта, і коли в певні моменти нам потрібна була мелодія, ми намагалися пояснити, які емоції повинна викликати музика. Аналізуючи наші слова, він підбирав мелодії та грав нам. Якщо ж говорити про відомі твори, то ми зібрали пісні Джамали, гурту «Бумбокс», Миколи Леонтовича, Євгена Хмари, народні пісні і навіть пісню з трилогії фільмів «Голодні ігри», яка стала певним лейтмотивом вистави».

Якщо ж говорити про авторів, літературні твори яких ми взяли за основу нашої вистави, то ми обрали найкращих українських письменників. Серед них Сергій Жадан, Олег Сєнцов, Юрій Іздрик, Василь Симоменко, Тарас Шевченко, Василь Стус. Дуже особливим для нас став монолог Чарлі Чапліна з фільму «Великий диктатор», який зіграв важливу роль у нашій виставі.

Який найголовніший меседж ви вклали у вистави?

- «Не намагайтесь перетерпіти, перечекати війну, а потім жити. Це найбільша з можливих помилок. Ні в кого з нас не буде іншого життя. Живіть зараз. Щодня. Кожен унікальний день свого відрізка перебування у світі. Живіть завдяки, живіть задля, живіть всупереч, однак живіть!»

Насправді це дуже важливий меседж, і я б дуже хотіла, щоб його почули та побачили не тільки наші читачі, а й всі українці. До речі, якщо говорити про те, щоб вашу виставу побачили всі українці. Відігравши виставу у Бориславі, у вас почався тур по містечках Заходу України. Як ви прийняли рішення про те, щоб продемонструвати цю виставу в інших містах?

- «Взагалі наша вистава планувалась, як одноразовий виступ в нашому рідному місті для збору коштів по потреби ЗСУ, але ми отримали шалений фідбек від глядачів. Було багато слів про те, що цю виставу повинні побачити всі міста в Україні. Тоді нас запросили в сусіднє місто, де був не менший фідбек від глядачів. Всіма організаційними питаннями ми займались самі й більшість людей йшло нам назустріч. Це дало нам усвідомлення того, що ми справді чогось варті і здатні це зробити. Також до нас прийшло усвідомлення того, що немає нічого неможливого і все залежить лише від твого бажання. Зараз ми займаємося планування заходів у Львові та Чернівцях, тому якщо хтось з читачів живе в цих містах - ласкаво просимо».

Напевно найважливіший момент для актора, це: «За 5 хвилин до виходу на сцену». Чи пам’ятаєш ти свої емоції та відчуття в той момент?

- «Я точно запам’ятала день прем’єри. Дуже часто він досить напружений, і саме в цей день все повинно піти не так, як треба. Було багато страху, ми не знали, як це нас та нашу виставу відчує глядач. Але не дивлячись на все хвилювання та моменти, коли щось пішло не так, у мене було багато щастя від того, що я з моєю командою нарешті мали можливість поділитися тією справою, в яку вклали частину нашої душі».

Твої почуття після вистави в інших містах залишаються такими ж, як і в день прем’єри чи змінюються?

- «Звісно, стало менше страху і більше впевненості. Проте, кожен раз це по-іншому. Різні глядачі та майданчики. Ми намагаємось щоразу змінювати щось в текстах, інтонації, манері, щоб вистава жила і грала різними барвами, щоб для нас вона була різною і цікавою».

Можливо в тебе є мрія щодо того місця або міста, в якому б ти дуже хотіла продемонструвати цю виставу?

- «Поки що для нас першим пріоритетом є показ вистави у Львові та у Чернівцях. Якщо розглядати більш глобальні цілі, хотілося б показати її закордоном, для тимчасово переселених осіб».

Кожна вистава та місто в якому вона демонструвалась – є особливим. Але можливо твоя душа запам’ятала особливий фідбек, який розчулив тебе та залишився у твоєму серці назавжди?

- «Коли ми показували виставу у Стебнику, до нас прийшла жінка з Маріуполя і виклала до себе в інстаграм багато відео з нами. Одне з них вона підписала дуже важливими словами: «Не плакала жодного разу, а тут виплакала всі сльози, які тримала від початку війни і мені стало так легко, цю виставу повинні побачити усі». Саме для цих слів ми й створювали цю виставу, аби люди змогли відчути полегшення, змогли поплакати та знайти надію».

Я неймовірно пишаюсь тобою та твоєю командою. Ви робите дуже важливу справу для всіх українців, дякую вам!

Але на цьому твої досягнення на культурному фронті не закінчуються! Більшість читачів сторінки нашої кафедри в інстаграм знають, що група РЕМС-41 опублікувала композицію «Мрія», автором якої стала ти. Чи пам’ятаєш ти той самий момент, коли зрозуміла, що відчуваєш натхнення для того, щоб написати пісню?

- «Це сталось на самому початку війни, коли я вже остаточно прийняла цю інформацію. В мені пробудилось таке велике бажання допомогти своїй країні, рідній землі. Саме в той момент з’являлось багато народної творчості: артів, відео та музики в підтримку нашої країни. Тоді я вже наспівувала цю мелодію. Тому, коли моя одногрупниця Даша Кас’ян запропонувала нам зробити відео в підтримку, мені навіть не прийшлось довго думати. Дуже швидко ця пісня народилась в мені, ніби чекала свого часу для того, щоб бути почутою».

Який проміжок часу пройшов від задуму до реалізації пісні з відеороботою до неї?

- «Майже тиждень».

Що було складного у процесі створення пісні?

- «Найскладнішим був запис і зведення звуку. Двоє з дівчат, що записували голос - були закордоном. Відповідно до цього була різниця у часі та справи через переїзд. Ці обставини стопорили творчий процес. Також, через спілкування в Інтернеті, було складно пояснити моєму одногрупнику Андрію Типусяку, який займався музикою і обробкою звуку, що саме ти хочеш почути. Йому ж було складно пояснити чому щось не виходить так, як ти уявляв. Через ці всі фактори доводилось переробляти та перезаписувати багато разів. Але я думаю, воно було того варте)»

Якби тобі зараз дали можливість розповісти про пісню «Мрія» всьому світові, якими б були твої слова?

- «Послухайте її, якщо вам стало сумно чи відчуваєте відчай. Правда на нашому боці та перемога теж».

А яка найзаповітніша мрія зараз живе у твоєму серці?

- «Перемога України».

Найзаповітніша мрія для всіх українців, яка також живе в моєму серці.

Таню, а уяви, що ти завтра прокидаєшся від новини про те, що Україна перемогла. Що ти першим зробиш після того, як дізнаєшся цю новину?

- «Відсвяткую це з близькими і зустрінусь з людьми, з якими роз’єднала війна».

Я впевнена, що багато читачів, які прочитають це інтерв’ю – обов’язково надихнуться їм та продовжать творити на культурному фронті, адже твоя історія стане неодмінним прикладом для них. Але як ти знайшла стимул до того, щоб створити такі важливі речі?

- «Це єдине, що в мене залишалось. Коли ти потрапляєш в оцю коробку, де зі всіх боків ллється не дуже хороша інформація, все що тобі залишається, щоб не зійти з розуму - це робити те, що любиш. Я відчуваю зараз, найбільше творче піднесення, якщо так можна сказати. Можливо, це через те, що я почала більше цінувати час і його вартість, або ж мій мозок здатен творити лише в екстремальних умовах, точно не можу сказати. Але напевно, якби я нічого не робила, мене б це з’їло зсередини. Я щаслива, що нам вдалось знайти спосіб допомоги іншим та собі».

 Завжди пам’ятайте, що можливо саме у ваших руках знаходиться найкращий інструмент для того, щоб подарувати надію тим людям, які цього потребують. Можливо саме ви разом зі своєю творчістю здатні зробити неймовірні речі, і тим самим наблизити перемогу України!

 

Автор: Невмержицька Анна

Фото: Невмержицька Анна


Якщо ти абітурієнт 2022 - реєструйся за посиланням в шапці профілю @rems_live

Телефонуй нашим викладачам-консультантам

Фішер Володимир Михайлович - 067-748-82-99

Совгира Тетяна Ігорівна - 063-141-40-48

Слідкуй за нашими новинами:

Instagram – @rems_live

Фейсбук - https://www.facebook.com/remsknukimkuk/

YouTube канал - www.youtube.com/c/REMS_LIVE

Tik-Tok - https://vm.tiktok.com/ZM8QkkmeG/

 

 

 

ДЕКАНАТ:

Адреса: Київ, вул. Коновальця, 36 (каб.301)

Режим роботи: ПН. - ПТ.: 08:30 - 17:30

Тел.: +38 (044) 529-93-19

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Консультують абітурієнтів:
Фішер Володимир Михайлович
+38 (067) 748-82-99
Совгира Тетяна Ігорівна

+38 (063) 141-40-48
+38 (067) 314-56-17

            

ПРИЙМАЛЬНА КОМІСІЯ:

Адреса: Київ, вул. Чигоріна, 20 (каб.12)

Режим роботи: ПН. - НД.: 08:00 - 20:00

Тел.: +38 (044) 285-44-03

Тел.: +38 (044) 285-43-86

Факс.: +38 (044) 285-85-27

         

 
Карта (клацніть для збільшення)

Copyright © 2018-2022 Кафедра режисури шоу
Розробка сайту: Dmytro Romankov