Новини

Будь завжди в курсі останніх новин кафедри режисури шоу!

СУПЕРФІНАЛ ГОЛОСУ КРАЇНИ. ЗАЛАШТУНКАМИ

 

 

У неділю 20.11 відбувся грандіозний, патріотичний суперфінал шоу Голос країни-12. Це - безпрецедентне явище: за всю історію існування проєкту Голос (перше подібне шоу пройшло в 2010 році в Голландії) країна, яка знаходиться в стані повномасштабної війни, продовжує мовлення і показ проєкту з його логічним завершенням. Концерт відбувся на станції метро Майдан Незалежності - в укритті.

 

Режисерами стали наші випускниці - TRI.DIRECTION, а також в організації шоу брали участь наші студенти й випускники. Дізнаймося у наших студентів, що відбувалось залаштунками грандіозного шоу, як новий формат прямого ефіру вплинув на організацію, та яка відбулась взаємодію місця проведення — метрополітену з патріотичним суперфіналом.

Катерина Борисенкова:

- Мені було дуже приємно стати частиною такого великого шоу. Нам випала величезна можливість побачити, як працюють справжні професіонали. Чесно кажучи, я була вражена, хоч і не вперше працюю з цією командою.

 

Суперфінал Голосу відбувався у прямому ефірі в метро, що додавало незручностей, але це було символічно, бо фінал був присвячений Україні на патріотизму її народу. Це ще раз підкреслило, що українці - це сильний народ, який не залякає ніщо, який здатний творити попри всі труднощі. Ефір розпочався гімном у виконанні тренерів, учасники виконували українські пісні, а в кінці всі заспівали «Червону руту».

На цей раз я допомагала старменеджерам. Але, якщо чесно, то намагалась бути усюди: спостерігати за процесом, допомагати з реквізитом, спілкуватись з учасниками, навіть побути статистом Полякової)

 

Я б із задоволенням пережила все це ще раз, але впевнена, що далі буде ще більше проєктів, на яких ми зможемо попрацювати.

Іван Колєсніков:

В прямому ефірі мені випала можливість зіграти роль військового, в номері на пісню “Соколята”. Було дуже цікаво, я був в формі ЗСУ і всі на майданчику звертали на мене увагу й навіть думали, що я насправді військовий) Я познайомився з цікавими людьми, з якими надалі хотілося б ще попрацювати на різних проєктах! Атмосфера на майданчику була дуже тепла й затишна, ми вкладались в таймінг й все йшло дуже добре. Цікавий факт, після спостеріганням за проєктом — в мене виникло бажання почати співати. Можливо, наступного року побачите мене серед учасників “Голос Країни — 13”))

Юлія Морська:

- Специфіка роботи на прямому ефірі дуже цікава, а коли це прямий ефір в метро під час війни - це взагалі вражає.

 

Кожен номер був пронизаний патріотичністю, трагізмом і любов‘ю до своєї країни.

Кожна пісня звучала так, що пробирало до мурах і викликала сльози, не тільки через силу голосу учасника, а й через розуміння у який час і де вони виконують ці пісні.

 

Мені здається, головною задачею режисерів цього ефіру було показати що попри все українська пісня буде лунати і якби складно не було, ми все одно усі разом будемо боротись і співати українські пісні.

Анна Апалікова:

- Робота на майданчику була дуже організована, у кожної людини була своя конкретна задача, позиція. Всі прислухалися один до одного, допомагали, коли це було необхідно, тому робота пройшла в затишній та дружній атмосфері. Були цікаві миті, коли проїзжджали поїзди метро, а це було досить часто й працюючи на майданчику цілий день, ти вже починаєш не звертати увагу на це. Але люди в вагонах інколи були такі кумедні, адже деякі не знали, що відбувається, хтось здивовано вглядався у вікно, хтось знімав... Тобто, у всіх були зовсім різні емоції й за цим було цікаво спостерігати. Взагалі для мене, місце проведення стало чимось таким незвичайним, тим, що поділяє мій світ на реальний та підземний світ талантів, безмежної творчості, яка з кожною піснею, мелодією пробирає тебе зсередини й змушує не зупинятись й вірити в наше найкраще творче майбутнє!

 

Віолетта Кравченко:

- Вперше за довгий час я опинилася на великому майданчику.

Я закохана у свою країну та людей, які попри складний час і максимально складні умови створюють такі чудові проєкти.

Адже кожен майданчик має свою специфіку і метрополітен особливо. Він має зовсім інше призначення, раніше ніхто й подумати не міг, що тут може таке відбуватися.

Найцікавіше, що потяги проїжджали повз це дійство і подекуди люди були дуже здивовані.

Тільки уявіть: людина їде і у вікні потяга бачить прямо біля колії 200 електронних свічок, а трохи далі величезну руку з мікрофоном.

Мені було максимально корисно спостерігати за процесом та долучитися до нього. На кожному проєкті я відкриваю для себе щось нове та корисне, як з боку професії, так і з боку простих життєвих речей.

Цього разу вкотре зрозуміла, що нашу державу та наших людей ніколи не вдасться зламати.

Анастасія Бондарчук:

- Для мене це були два неймовірних дні! В перший день, нас попросили допомагати учасникам, потримати куртки, щось допомогти за сценою. Я познайомилась з класними ребятами, вони дуже дякували, що завдяки мені вони не мерзнуть, бо я максимально намагалась їх зігріти, розтирала їм руки, плечі, аби їх репетиція проходила комфортніше. На наступний день, мене відправили вже допомагати учасникам в саму гримерку, мені потрібно було слідкувати, щоб всі учасники були загримовані, одягнені та заряджені на номер, аби вчасно вийти на сцену. Я намагалась всіх підбадьорювати, бо для мене — вони всі вже переможці, бо брати участь в такому проєкті й дійти до суперфіналу в наш непростий час — це вже перемога! Були цікаві моменти, коли нам за півтори хвилини було необхідно зібрати всі свічки зі сцени й це дуже велика відповідальність, особливо в прямому ефірі, тому було трішки бентежно, але все одно, залишились дуже круті емоції! Робити таке велике шоу в метро, це справді, якась паралельна реальність, в якій відчуваєш себе зовсім по іншому. Але це дуже круто, отримати такий цінний досвід, тому дякую Олександрі Олегівні за таку можливість!

 

Катерина Нештенко:

- Не зважаючи на те, що прямий ефір відбувався не у звичному для всіх місці, а у метро, де обмежені можливості, фінал все одно вийшов чуттєвим, емоційним та вражаючим. Щирість та відвертість учасників не могла залишити осторонь кожного українця. Виконання пісень викликало відчуття гордості за нашу країну та народ, мурашки по шкірі, а часом навіть сльози.

Для мене це був перший прямий ефір, де я мала змогу працювати за кулісами і це дійсно неймовірний досвід. Я та ще декілька людей з групи (Лев та Віолетта) допомагали під час прямого ефіру виносити реквізит на сцену. Спочатку було трішечки бентежно, адже ми мали це зробити буквально за декілька секунд, доки глядач дивився підводки до номерів, але після першого виносу, ми зрозуміли, що часу достатньо і почали працювати у своє задоволення.

Я безмежно вдячна нашим викладачам, зокрема Олександрі Олегівні, що надають нам можливість стати маленькою частинкою великого дійства. Це дійсно круто спостерігати за професіоналами своєї справи, надихатися ними та переймати досвід. Розповідати на словах та дивитися по телевізору - це одне, а зануритися у сам процес і побачити все з іншої сторони - це вже зовсім інші відчуття. Ти починаєш розуміти, скільки праці вкладено у роботу, бачиш всі труднощі, що виникають у процесі та розумієш, як потрібно працювати і що треба передбачати, щоб уникнути певних факапів.

Ілля Курносенко:

- Вся атмосфера голосу була крута і дружня. Я вражений тим, що вони зробили в метро, це просто супер. Я вважаю, що таких прям крутих ідей у номерах учасників не було. Але це і не було потрібно, бо весь концерт був побудований на патріотичності. Я бачив як плакали і переживали, як судді, так і учасники. І саме в цьому була задача голосу на період війни. Я дуже радий, що брав участь у створенні такого історичного моменту.

Подивитись повний випуск ви можете за посиланням:

Ми — українці! І понад усе, ми будемо боротися за наше українське майбутнє. Ми захищаємо нашу державу на культурному фронті, не зупиняючись перед ворогом й створюючі нові великі шоу. Наша творчість своїм прикладом довела, що навіть під землею українська культура може розквітати та розсіювати світло на поверхню. Наша зброя — творчість, а вона завжди влучає в саме серце.

 

Автор: Дарина Чирва

 


Якщо ти абітурієнт 2022 - реєструйся за посиланням в шапці профілю @rems_live

Телефонуй нашим викладачам-консультантам

Фішер Володимир Михайлович - 067-748-82-99

Совгира Тетяна Ігорівна - 063-141-40-48

Слідкуй за нашими новинами:

Instagram – @rems_live

Фейсбук - https://www.facebook.com/remsknukimkuk/

YouTube канал - www.youtube.com/c/REMS_LIVE

Tik-Tok - https://vm.tiktok.com/ZM8QkkmeG/

 

 

 

ДЕКАНАТ:

Адреса: Київ, вул. Коновальця, 36 (каб.301)

Режим роботи: ПН. - ПТ.: 08:30 - 17:30

Тел.: +38 (044) 529-93-19

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Консультують абітурієнтів:
Фішер Володимир Михайлович
+38 (067) 748-82-99
Совгира Тетяна Ігорівна

+38 (063) 141-40-48
+38 (067) 314-56-17

            

ПРИЙМАЛЬНА КОМІСІЯ:

Адреса: Київ, вул. Чигоріна, 20 (каб.12)

Режим роботи: ПН. - НД.: 08:00 - 20:00

Тел.: +38 (044) 285-44-03

Тел.: +38 (044) 285-43-86

Факс.: +38 (044) 285-85-27

         

 
Карта (клацніть для збільшення)

Copyright © 2018-2022 Кафедра режисури шоу
Розробка сайту: Dmytro Romankov